Урок №4 для групи 2

 Удари по  м'ячу ногою в футболі.

Удари по м'ячу ногою виконують такими способами: внутрішньою стороною стопи; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п'ятою. Удари здійснюються по нерухомому м'ячу, по м'ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку, з  поворотом, у па­дінні і т.д. Можна виділити основні фази рухів, котрі є за­гальними для багатьох спо­собів.

Попередня фаза — розбіг. Його довжину і швидкість визначають залежно від інди­відуальних особливостей футболістів і фактичних завдань. Розбіг варто розраховувати так, щоб удар по м'ячу був виконаний заздалегідь наміченою ногою; розбіг сприяє попередньому нарощуванню швидкості ударних ланок.

Підготовча фаза - постановка опорної ноги (опорну ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, ставлять збоку від м'яча), замах ударною ногою. Замах виконують під час останнього бігового кроку. Відбувається значне, часто бли­зьке до максимального, розгинання в тазостегновому суг­лобі і згинання в колінному, у результаті чого збільшується шлях стопи і попередньо розтягуються м'язи передньої по­верхні стегна, що дозволяє зробити удар необхідної сили. Правильному й ефективному виконанню фази істотно спри­яє подовжений на 35 — 50 % останній крок розбігу.

Робоча фаза — ударний рух і проводка. Ударний рух починається з активного згинання в тазостегновому сугло­бі в момент постановки опорної ноги, причому кут, утво­рений стегном і гомілкою, зберігається. Перед ударом спо­стерігається "гальмування" стегна. Різким захльостуючим рухом гомілки і стопи б'ють по м'ячу. У момент удару нога сильно напружена в гомілкостопному і колінному сугло­бах, що дозволяє збільшити масу вдаряючої ланки. Час зітк­нення м'яча і стопи варто зберегти якомога довше, оскіль­ки швидкість польоту м'яча залежить від прикладеної сили і часу її дії. Проводка багато в чому визначає напрямок м'яча.

Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в ос­новному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані  Ударний рух почина­ється з одночасного згинання стегна і повороту назовні удар - ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться стро­го під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.

Правильний удар внутрішньою частиною підйому може бути дуже сильним і точним. Застосовується при середніх і довгих передачах, "прострілах" уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій . Розбіг під кутом у 30—60° віднос­но м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорну ногу ставлять на зовнішній звід підошви. Тулуб трохи на­хилений у бік опорної ноги. У момент удару носок відтяг­нутий донизу.

Удар середньою частиною підйому роблять з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю . Замах і ударний рух виконують в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягну­тий донизу. Умовна вісь, яка ніби з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і проводки строго вертикальна.

Удар зовнішньою частиною підйому найчастіше засто­совується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньої і зовнішньої частин підйому подібна. Від­мінності полягають у тому, що під час ударного руху гоміл­ка і стопа повертаються всередину.

Удар носком  використовують, коли треба зне­нацька, без підготовки вдарити по цілі. Місце початку роз­бігу, м'яч і ціль — на одній лінії. Останній крок розбігу — замах, У момент удару носок трохи піднятий.

Удар п'ятою через складність виконання застосовується рідше; він незначний за силою і точністю, Перевага його — у несподіванці для суперників.

Опорна нога на рівні м'яча. Для замаху ударна нога про­носиться над м'ячем уперед. Удар виконують різким рухом ноги назад. Стопа паралельна до землі.

Удари по м'ячу, що котиться, в основному не відрізня­ються від ударів по нерухомому м'ячу. Головне завдання - скоординувати швидкість відповідного руху з напрямком і швидкістю польоту м'яча. При ударі по м'ячу, який котиться від гравця, опорну ногу ставлять збоку — за м'яч. При ударі по м'ячу, що ко­титься назустріч, вона не доходить до м'яча. Якщо м'яч ко­титься збоку, то раціонально виконати удар ногою, котра ближча до м'яча. В усіх випадках відстань від місця поста­новки опорної ноги до м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.

Удари по м'ячу, котрий летить. Швидкість м'ячів, котрі летять, звичайно вища, ніж тих, що котяться, тому головна трудність полягає в тому, щоб визначити місце зустрічі з м'ячем, котрий летить. Удари по м'ячах, що опускаються і низько летять, подібні структурою руху до ударів по м'ячах, які котяться. Удари з поворотом і з напівльоту мають деякі осо­бливості.

Удар з поворотом вико­ристовується для зміни на­прямку польоту м'яча і ви­конується середньою час­тиною підйому. Опорну ногу розвертають у напрямку удару. Тулуб відхиляється у бік опорної ноги. З поворотом тулуба почи­нається ударний рух у горизонтальній площині.

Удар з напівльоту виконується середньою чи зовнішньою частиною підйому відразу ж після відскоку м'яча від землі. Опорна нога ставиться ближче до місця його приземлення. Гомілка в момент удару і проводки вертикальна, носок відтягнутий.

Удари по м'ячу головою — ефективний спосіб ведення гри. Вони використовуються як завершальні і для передач парт­неру. Виконують їх без стрибка й у стрибку. Найчастіше за­стосовуються удари середньою і боковою частиною лоба.

Удар серединою лоба. Вихідне положення при ударі без стрибка — стійка з розташуванням ніг у невеликому кроці. 

Роблячи замах, тулуб відхиляють назад, нога, що стоїть позаду, трохи згинається, і маса тіла переноситься на неї. Руки злегка зігнуті. Ударний рух починається з розги­нання ніг, випрямлення тулуба і закінчується різким рухом голови вперед. Маса тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

При ударі в стрибку роблять поштовх угору двома чи однією ногами. Після відштовхування тулуб від­хиляється назад. Удар по м'ячу здійснюють у найвищій точці стрибка.

По важкодосяжному м'ячу, котрий летить (3—4 м від гравця), удар головою виконується в падінні.

Удар боковою частиною лоба використовують, коли м'яч летить збоку від гравця. Вихідним положен­ням є стійка "ноги нарізно" (30—50 см). Якщо м'яч набли­жається ліворуч, то для замаху тулуб нахиляють вправо. Ударний рух починається з розгинання ніг і випрямлення тулуба. Маса тіла переноситься на ліву ногу. 

Як жонглювати футбольним м'ячем

Кроки

Метод 1 із 5: Почніть, ловлячи м'яч руками

·  1 Злегка відкрийте м'яч. Відкрийте з футбольного м'яча трохи повітря, щоб він менше пружинив. Його так буде легше контролювати, і він не покотитися далеко, якщо ви промахнетеся.

·         Після того, як ви освоїли техніку жонглювання, повністю накачайте м'яч.

·  2 Тримайте м'яч перед собою на рівні грудей. Киньте його на землю, і нехай він відскочить від землі в повітря. Коли м'яч почне знижуватися після відскоку, підкиньте його ногою назад у повітря і зловіть руками. Спробуйте підкидати його вашу домінуючою ногою до рівня живота або грудей. Спробуйте бити по м'ячу верхньою стороною ступні, тримаючи її під невеликим кутом вгору.

·         Переконайтеся, що ваші шнурки не зав'язані подвійним вузлом. М'яч може відскочити від великого вузла під кривим рогом.

·         Ваша ступня не повинна бути розслабленою. Тримайте її під кутом.

·  3 Тримайте коліна злегка зігнутими. Це допоможе вам краще контролювати м'яч. Ступня небьющей ноги повинна стійко стояти на землі.

·         Дуже важливо зберігати баланс тіла, коли ви жонглюєте м'ячем. У перервах між підкиданнями постійно вдосконалюйте баланс, щоб не втрачати контролю над м'ячем. Тримайте коліна зігнутими і не спускайте з м'яча очей.

·  4 Тренуйтеся підкидати м'яч, поки ви не зможете легко і послідовно ловити його руками на рівні живота. Ви не повинні нахилятися або витягати далеко руки, щоб зловити його. Потім тренуйтеся робити це з іншою ногою. Майте на увазі, що жонглювання домінантний ногою завжди складніше. Не здавайтеся!

·  5 Поступово збільшуйте кількість відскоків м'яча від вашої ступні. Замість того, щоб ловити м'яч руками після кожного удару по ньому ногою, підкиньте його в повітря, і коли він почне падати, підкиньте його знову, не даючи йому впасти на землю. Намагайтеся тримати м'яч під контролем. Практикуйтеся жонглювати однією ногою, поки у вас не почне виходити, а потім перейдіть на іншу ногу. Практикуйтеся, поки не почнете впевнено жонглювати обома ногами.

·         Ви можете навчитися ловити м'яч ногою, пом'якшивши його падіння ступень і притиснувши нею м'яч до гомілки.

  

 

Метод 2 із 5: Чергуйте ноги

·  1 Киньте м'яч на землю і дайте йому відскочити. Підкиньте його правою ногою. Намагайтеся контролювати удар, і підкидайте м'яч, поки він знаходиться в повітрі. Намагайтеся не підкидати його вище рівня талії.

·  2 Дайте м'ячу впасти і відскочити від землі, а потім вдарте по ньому лівою ногою. Знову ж, намагайтеся, щоб удар був сильним, і м'яч підлітав не вище талії. Легкі удари легше контролювати, і вам буде зручніше чергувати ноги. Будьте готові до того, що вам, ймовірно, доведеться багато порухатися.

·  3 Зловіть м'яч руками, як тільки ви підкинете його один раз обома ногами. Потім підкиньте його обома ногами двічі і зловіть м'яч. Потім спробуйте зловити його після трьох ударів ногами, а потім чотири рази і т. д. Будемо вважати, що ви освоїли цю вправу, коли ви зможете стояти на одному місці і жонглювати м'ячем певний час.