Еволюція правил гри, техніки і тактики.

            Зміна правил гри відображають удосконалення техніки і тактики в волейболі. Перші правила були розроблені на основі правил, оприлюднених в США в 1897 р Згідно з даними правилами, розміри майданчика повинні були складати 7,6х15,1 м, висота сітки – 1,98 м, окружність м’яча – 63,5 68,5 см, його вага 340 г. Кількість гравців не обмежувалося. Одна нога подає гравця повинна була знаходитися на лінії. Очко команда отримувала тільки в тому випадку, якщо подача виконувалася з її боку. Торкання сітки м’ячем заборонялося, але дозволявся повтор подачі.

       Надалі відбувалося постійне вдосконалення правил. У 1900 р був визначений рахунок в партії – 21 очко і встановлена ​​нова висота сітки – 213 см. У 1912 р збільшуються розміри майданчика (10,6х18,2 м) і висота сітки (228 см). У 1917 р змінюється рахунок в партії з 21 на 15 очок, а висота сітки піднімається до 243 см. В1918 р визначається кількість гравців в команді – 12 чоловік, з яких 6 знаходяться на майданчику, а решта можуть замінювати їх в ході гри.

       У 1920 р встановлюється правило, згідно з яким дозволяється не більше трьох торкань м’яча на одній стороні майданчика до переходу м’яча на бік суперників, що додало грі видовищність. Крім того, гравцям задньої лінії було дозволено грати в нападі.

       У 1922 р знову змінюються розміри майданчика, яким і відповідає нинішній стандарт, тепер вона являє собою прямокутник 9х18 м, тобто середня лінія майданчики ділить її на два рівних квадрата. У 1934 р встановлюється висота сітки для жінок – 224 м. У 1937 р в розмітку майданчика була внесена лінія нападу. У 1950 р змагання стали проводиться з 5 партій.

       У 1951 р конгресом ФІВБ в Марселі були затверджені міжнародні правила волейболу, які після цього до сих пір зазнають змін. У 1952 р було введено 2 тайм-ауту замість трьох, в 1957 р вдвічі скорочено час перерв – до 30 с, в 1961 р встановлено 6 замін гравців у партії.

     У 1965 р блокують отримали право на повторне торкання м’яча, їм також було дозволено переносити руки над сіткою на сторону суперника, що зменшило явну перевагу нападаючої сторони і дало захисту додатковий шанс. Крім того, воно зробило гру більш динамічною, оскільки значно скоротилася потреба у численних суддівських зупинках гри.             

       У 1970 р було введено антени – крайні частини сітки, що обмежують ігровий простір з боків.

      Порівняно недавно, з 1999 року перші чотири партії граються по системі «тайм-брейк» до 25 очок, п’ята партія по тій же системі до 15 очок. Дозволена гра вільного захисника – «ліберо», який одягнений в відмінну за кольором від команди майку. Цей гравець замінює будь-якого гравця на задній лінії, ця заміна не входить в число дозволених. Він не має права робити нападаючий удар по м’ячу вище верхнього краю сітки, не може подавати і блокувати. Подачу можна подавати по всій лицьовій лінії, не виходячи за бічні лінії, дозволено дотик м’ячем сітки при подачі. Крім того, блокуючим гравцям дозволено торкання сітки, якщо тільки воно не впливає на подальший розіграш м’яча, можна грати ногою.